У багатьох мовах прикметник просто узгоджується з іменником у роді та числі — і більше нічого. Німецька дещо вимогливіша: прикметник, поставлений безпосередньо перед іменником (а не після форми дієслова «бути»), мусить нести закінчення, яке одночасно відображає три речі — рід іменника (чоловічий/жіночий/середній), його відмінок (Nominativ, Akkusativ, Dativ, Genitiv) і його число. Це називається Adjektivdeklination, відмінювання прикметників, і це одна з тем рівня B1, яка винагороджує систематичну практику більше, ніж механічне заучування.
Головне — не заучувати величезні таблиці, а вловити одну ідею: речення має чітко «показати» рід і відмінок рівно один раз — або через артикль (der/die/das чи ein/eine), або через власне закінчення прикметника, якщо артикль відсутній чи неоднозначний. Який набір закінчень використовується, залежить від того, як цей обов'язок розподіляється між артиклем і прикметником.
Існує три ситуації. Перша: після чіткого означеного артикля на кшталт der, die, das чи diese артикль уже показав рід і відмінок, тому прикметнику потрібне лише слабке, нейтральне закінчення — або -e, або, у більшості випадків, -en; кажемо der große Mann, але den großen Mann. Друга: після неозначеного артикля на кшталт ein, kein чи mein — який у Nominativ чоловічого й середнього роду не має власного чіткого закінчення (ein, а не einer чи eines) — прикметник має надолужити це відсутнє закінчення, тому кажемо ein großer Mann (прикметник бере -er, яке мав би показати артикль), але eine große Frau (eine вже чітке, тож прикметник просто бере -e). Третя: коли артикля немає взагалі, прикметник сам несе весь тягар, беручи «сильні» закінчення, схожі на закінчення означеного артикля, як-от guter Kaffee чи kalten Tee в Akkusativ.
Найпоширеніша помилка — ставитися до німецького прикметника так, ніби він має одне фіксоване закінчення, яке вживається однаково в кожному реченні незалежно від артикля чи відмінка, — наприклад «Ich sehe der große Mann», ігноруючи різницю між Nominativ і Akkusativ. Пам'ятайте золоте правило: спочатку перевірте артикль. Якщо він чітко показує рід і відмінок, прикметник просто бере -e або -en; якщо він неоднозначний або відсутній, прикметник сам має нести цю інформацію.