Німецькі числа — це не випадковий список, який треба зазубрювати по одному: вони підпорядковані чіткій, логічній закономірності, яка знадобиться вам постійно — коли називаєте свій вік, за щось платите, диктуєте номер телефону чи записуєтеся на прийом. Один раз вивчивши закономірність, ви уникнете зазубрювання кожного числа окремо.
Від нуля до дванадцяти числа — це самостійні слова без спільної логіки, тож просто вивчіть їх як є: null, eins, zwei, drei, vier, fünf, sechs, sieben, acht, neun, zehn, elf, zwölf. Від 13 до 19 правило просте: береш одиничну цифру й додаєш zehn («-надцять»), як у vierzehn (14 = чотири + десять). Пильнуйте дві невеликі неправильності: sechzehn (16) втрачає s зі слова sechs, а siebzehn (17) відкидає останній склад слова sieben.
Десятки від 20 до 90 мають власні закінчення (zwanzig, dreißig, vierzig...), і ось ключова частина: складені числа від 21 до 99 будуються одиниці-перед-десятками. Число 21 — це einundzwanzig, буквально «один-і-двадцять», де одиниця вимовляється перед десятком, у тому самому порядку, що й багатьма мовами під час усного називання чисел, лише записується як одне злите слово без пробілів: ein+und+zwanzig, а не три окремі слова.
Якщо ваша рідна мова вже називає одиницю перед десятком, ця закономірність здаватиметься знайомою — вам переважно лише треба вивчити слова й склеїти їх в одне складене слово. Для цін число ставиться прямо перед Euro, без множинного -s, хоч би яким великим було число: fünfzehn Euro (15 євро). Номери телефонів, однак, читають цифра за цифрою, а не як одне велике складене число, бо помилка тут коштує дорожче: null-eins-sieben... вимовляють по одній цифрі, а не так, ніби читаєш число в мільйонах.
Дві помилки трапляються особливо часто: забути злити складене число в одне слово й записати його як окремі слова, або сплутати sechs (шість), sechzehn (16) та sechzig (60), бо вони мають однаковий перший склад і відрізняються лише закінченням — пастка, у яку початківці потрапляють особливо у швидкому усному мовленні.