Кожне німецьке речення потребує чітко вираженого підмета, навіть коли за значенням немає жодного реального «діяча» — і саме така ситуація, коли говорять про погоду. У деяких мовах можна сказати щось на кшталт «іде дощ» чи «холодно» взагалі без підмета, бо самого закінчення дієслова досить, щоб утворити повне речення. Німецька ж ніколи не дозволяє реченню бути без вираженого підмета, тож вона вживає особливий займенник-заповнювач, відомий як формальний підмет або «погодне es»: es.
Це es не вказує на щось реальне у світі — воно не «він» і не «вона» у звичному сенсі. Воно існує лише для того, щоб заповнити місце підмета й зберегти граматичну правильність речення. Ви знайдете його у виразах на кшталт Es regnet («іде дощ»), Es schneit («іде сніг»), Es ist kalt («холодно»), Es ist 20 Grad («20 градусів»).
На практиці є дві моделі: дієслово саме по собі після es, як-от regnet, schneit чи donnert, і es ist з наступним прикметником, як-от kalt, warm, sonnig чи bewölkt. В обох випадках es залишається на місці — зазвичай на початку речення або одразу після дієслова, якщо речення починається зі слова часу, як-от heute.
Коли йдеться про пори року, німецька вживає прийменник im, скорочення від in dem, перед назвою пори року: im Sommer («влітку»), im Winter («взимку»). Назви пір року в німецькій завжди чоловічого роду — der Sommer, der Winter — і саме тому вони беруть im, а не in der чи in das.
Найпоширеніша помилка — узагалі пропустити es, бо інстинкт того, хто вчиться, — сформований мовою, що дозволяє речення без підмета, — трактувати саме дієслово як достатнє й писати Regnet heute замість Es regnet heute. Це утворює речення, яке для німецького вуха звучить зламано чи заплутано, бо, на відміну від деяких мов, сама форма німецького дієслова не несе прихованої інформації про те, хто чи що є підметом.