Академічна й наукова німецька (wissenschaftliche Sprache) — це не просто питання «важчої» лексики; це цілісна система стилістичних рішень, покликаних усунути з тексту суб’єктивність і надати йому об’єктивного, перевірюваного характеру — риса, що найвиразніше відрізняє її від усного мовлення чи навіть від звичайного формального письма. Перше й найважливіше правило — уникати займенника першої особи ich, де тільки можливо, адже наука спирається не на думку однієї людини, а на висновки, до яких у принципі міг би дійти будь-який дослідник. Тому Ich habe untersucht («я дослідив») замінюють на пасив es wurde untersucht («було досліджено»), на безособовий займенник man або на готові безособові звороти на кшталт es lässt sich feststellen («можна встановити») та es ist davon auszugehen («слід виходити з того, що»). Саме цей зсув відрізняє студента, який ще пише особистим голосом, від дослідника, який пише голосом науки.
Другий стовп — термінологічна точність: кожне поняття означують, перш ніж ужити, і словам з одним чітко окресленим значенням надають перевагу перед загальними, багатоцільовими. Замість універсального sagen («казати») автор обирає äußern, darlegen або feststellen залежно від точного відтінку — висловити думку, викласти аргумент чи встановити факт. Третій стовп — лексична різноманітність: повторення того самого простого дієслова впродовж абзацу — стилістична вада, тож автори чергують точні майже-синоніми; це прямо перетинається з конструкціями з дієсловом-підпорою (Funktionsverbgefüge), адже eine Analyse durchführen («провести аналіз») звучить стилістично сильніше у формальному академічному контексті, ніж голе дієслово analysieren.
Четвертий стовп — логічні сполучники, що організують плин аргументації: darüber hinaus, ferner та zudem для додавання; jedoch, hingegen та indessen для протиставлення; folglich, demnach та mithin для наслідку; та d. h., nämlich і beispielsweise для уточнення. Ці сполучники точніші за свої повсякденні відповідники aber/weil/deshalb, бо визначають точний логічний зв’язок — необхідний наслідок, пояснення чи часткове протиставлення.
Найпоширеніша помилка серед просунутих учнів — змішування регістрів: написати точне академічне речення в пасиві, а тоді завершити абзац словами ich denke («я думаю»), зруйнувавши ту саму стилістичну послідовність, яку щойно вибудували. Витримати один регістр від першого до останнього слова речення — ось що визначає, чи текст справді академічний, чи це лише звичайна проза, напхана складною лексикою.